Готовність юнаків до сімейного життя.Психологічна готовність до сімейного життя – це цілісна інтегративна психологічна освіта, що забезпечує особистості успішність сімейного життя, яка має власну структуру з функціональними зв'язками між компонентами.Повернемося ще раз до компонентів психологічної готовності і розглянемо їх детальніше. У сучасному суспільстві прийнято вважати, що із закінченням фізичного розвитку людини у неї настає вік, відповідний для шлюбних відносин.
У молодих людей в юнацькому віці закінчується пубертатний період, і сучасні дослідники вважають його дуже важливим і відповідальним у житті людини. Це означає здатність молодих людей до народження дитини без шкоди для її здоров'я, та й власного здоров'я теж. Статева зрілість, безсумнівно, є однією з найважливіших основ подружнього життя, але вона зовсім не означає, що молоді люди готові до гармонійного, сексуального життя у шлюбі і також не є показником психологічної та соціальної готовності до шлюбу. Ще не менш важливими є етична та економічна готовності до шлюбу та сімейного життя, не обійтися і без оволодіння навичок виховання дітей і в тому числі самовиховання. Тому часто складно визначити в якому віці молода людина соціально та морально готова до шлюбних відносин, а в якому ще дивиться на життя і на шлюб очима дитини.
Ключовим моментом в гармонізації стосунків молодих людей, що одружуються є етико - психологічна готовність. Вона включає дуже багато чинників, які взаємодіють між собою. Молоді люди повинні бути підготовлені до шлюбу, у них повинен бути сформований якийсь ідеал сім'ї, вони повинні знати чого чекають від шлюбу і сімейного життя в цілому. Також обоє повинні намагатися створити сприятливі умови для життя в сім'ї кожного її члена. Найчастіше ми з сім'єю пов'язуємо своє прагнення бути щасливими, і дуже важливим є з раннього віку прищеплювати дітям правильне уявлення про особисте щастя у родині. На відносини партнерів, на сімейне життя мають вплив мотиви вступу в шлюб. Усвідомлення цих мотивів є важливим компонентом етико - психологічної готовності до сімейного життя.
Важливим компонентом психологічної готовності до сімейного життя є психологічна зрілість. Отже, для визначення поняття «психологічна зрілість» звернемося до психологічного словника, який трактує зрілість як «досягнення високого рівня розвитку біологічних, фізіологічних, інтелектуальних, вольових, емоційних і моральних параметрів людини» .
У генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму ( для хлопчиків - 14-16 років; для дівчаток - 12-15 років), потім психологічна зрілість як показник розвитку сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини і нарешті - моральна, світоглядна і професійна зрілість як свідоцтво можливостей людини ефективно здійснювати практичну і теоретичну діяльність.
Для зрілої особистості характерно почуття відповідальності, потреба в турботі про інших людей, здатність до психологічної близькості з іншою людиною, здатність до активної участі в житті суспільства, система адекватних мотивів, стійкість характеру і почуттів.
Л. В. Богданова говорить про те, що психологічна зрілість - протилежність інфантильності, високорозвинена здатність контролювати свої бажання і почуття. Вона передбачає здатність від чогось відмовитися; спокійну мужню реакцію на розчарування і поразки; відсутність агресії на зауваження та вимоги; незалежність від похвал; відсутність примх; самостійність і почуття реальності; відсутність егоцентризму. Психологічна зрілість може відставати від хронологічного віку.
Результати досліджень старшокласників дозволяють стверджувати, що сім'я займає провідні позиції в структурі ціннісних орієнтацій: термінальна цінність «щасливе сімейне життя» знаходиться на четвертому місці (середній ранг - 7,99), більш важливими для юнацтва є цінності «здоров'я» (3,38), «наявність хороших і вірних друзів» (5,46), «любов» (6,73).
Цінності шлюбу і батьківства входять в систему домінуючих життєвих цінностей юнаків і дівчат, так, важливість і значущість позиції «мати сім'ю» відзначають 90 % дівчат і 84 % юнаків 15-17 років, «мати дітей» в майбутньому – 90 % дівчат і 80% юнаків.
В опис психологічного майбутнього учні включають «освітні плани» (100 %), «професійні плани» ( 95 %). 100 % дівчат виділяють життєві плани, пов'язані зі створенням сім'ї, 67 % старшокласниць особливо виділяють «материнство», для юнаків «створення сім'ї» - важлива подія майбутнього, для 73 % при цьому батьківство зустрічається в життєвих планах значно частіше (82 %). Можливо, в уявленнях юнаків батьківство може бути не пов'язано з традиційним зареєстрованим шлюбом.
Сучасні юнаки та дівчата прагнуть реалізувати себе в різних сферах життя, для них значимо професійний та особистий розвиток, побудова кар'єри. Майбутня сім'я для юнаків і дівчат - швидше, партнерський союз, що в першу чергу задовольняє психологічні потреби в підтримці, емоційному контакті, довірчому спілкуванні. При цьому, по-перше, позиції юнаків та дівчат досить егоцентричні: вони очікують, що партнер буде реалізовувати зазначені функції для них, в той час, як партнерський союз передбачає обмін, взаємодію, взаємне «даю» і «беру». По-друге, вирішальним фактором вибору партнера є «модна» зовнішність і відповідність типу привабливого партнера. Партнерство передбачає чіткі домовленості і поділ зон відповідальності партнерів, але уявлення юнаків та дівчат про обов'язки партнерів узгоджуються лише частково, уявлення про права є недостатньо диференційованими. В уявленнях юнаків і дівчат чітко простежується «прагматичний егалітаризм»: орієнтовані на соціальну (за межами сім’ї) активність дівчата очікують, що юнаки візьмуть на себе частину домашніх обов'язків і батьківської відповідальності, що сім'я надасть можливість психологічної розрядки і стабілізації внутрішнього життя; визнають необхідність самореалізації жінки в професійній сфері, а юнаки очікують, що дівчата будуть виконувати всі традиційно жіночі обов'язки в сім'ї, так як роль сучасної успішної жінки є ефективне «поєднання кар'єри та сім'ї».
В уявленнях юнаків і дівчат, з одного боку, простежується орієнтація на активну батьківську позицію в майбутньому, з іншого боку, виявляється
«Дифузія відповідальності»: виконання батьківських функцій перекладається на партнера.
Теоретичні та експериментальні дослідження показали
