Психологічна готовність

                       

Психологічна готовність до шлюбу – багатоаспектна проблема, яка базується на психологічній сумісності партнерів та включає в себе питання формування статевої ідентифікації особистості, її розвиток, оволодіння стереотипами чоловічої і жіночої поведінки тощо. Благополуччя сім’ї залежить від специфіки засвоєння ролей чоловіка і дружини, батька і матері, знання і уявлення про себе як людину певної статі із специфічними потребами, ціннісними орієнтаціями, мотивами, інтересами і формами поведінки, а також уявленнями про сімейне життя, що служить психологічною основою шлюбу і впливають на міжособистісні відносини подружжя.

У сучасній науково-методичній літературі виокремлюється поняття готовності особистості до шлюбу і сімейного життя, яке включає, зокрема, такі компоненти:

– фізична і фізіологічна зрілість майбутнього подружжя, коли чоловік стає здатний зачати, а жінка виносити й народити здорову дитину; при цьому існує реальна суперечність між юридично встановленим шлюбним віком, що свідчить передусім про фізичну зрілість майбутнього подружжя, і їх соціальною зрілістю, яка найчастіше настає значно пізніше;

– соціальна готовність, яка означає, що майбутні шлюбні партнери є рівноправними членами суспільства, які спроможні виконувати соціальні ролі та обов’язки, усвідомлюють правову основу шлюбу, готові взяти на себе відповідальність одне за одного і за своїх дітей, здатні матеріально забезпечити сім’ю;

– етико-психологічна готовність, що передбачає сформованість адекватних шлюбно-сімейних стосунків, уявлень майбутнього подружжя про шлюб і сім’ю, подружні і батьківські обов’язки, розуміння співвідношення між любов’ю і шлюбом; уміння цінувати особисті якості партнера, об’єктивно оцінювати власні почуття і ставлення до обранця; створення сприятливого соціально-психологічного клімату сім’ї і наявність відповідних умінь; при цьому для того, хто бере шлюб, важливо вміти спроектувати реальну модель майбутньої сім’ї, її уклад з урахуванням впливу способу життя батьківських родин, матеріально-економічних можливостей, шляхів реалізації спільних планів на майбутнє;

– сексуальна готовність, орієнтація на спільність сексуально-еротичних переживань з коханим партнером іншої статі, якому людина довіряє і на чию довіру здатна відповідати, з якою вона хоче й може поділяти відповідальність за спільну працю, продовження роду й відпочинок для того, щоб забезпечити можливості сприятливого розвитку дітей; при цьому важливе значення має наявність знань з анатомії і фізіології, культури статевого спілкування.

Психологічна готовність відіграє особливу роль у формуванні готовності до створення сім’ї. Саме вона зумовлює здатність до шлюбу, тобто спроможність: турбуватися про іншу людину; співчувати, співпереживати іншому; спілкуватися на основі співпраці з іншим; бути толерантним, сприймати іншу людину з її індивідуальними особливостями, звичками, навіть протилежними власним, вміти пристосовуватися до них [2].

Психологічна готовність людини до шлюбу визначає подальші сімейні взаємини – їх успішність або ж конфліктність. Без зазначеного компонента готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних – регламентованих і обов’язкових стосунків між партнерами по шлюбу – пов’язаний зі значними труднощами.         

Теорії вибору шлюбного партнера:

1. Теорія гомогамії – (Берардо, Боссард) стверджували, що вступити в шлюб можуть тільки соціально рівноцінні два індивіда, тобто гомогамні. Фактично до числа претендентів входять люди з однаковими характеристиками, які мають першочергове значення при вступі в шлюб (походження, економічне становище, освіта, вік, зовнішність).

2. Теорія „доповнюючих потреб” (Уинч, 1954) - представники зазначали, що гомогамність спрацьовує тільки щодо соц.-культурних характеристик, а на рівні особистісних характеристик притягуються протилежності (не тільки зовнішні хар-и: високим подобаються маленькі, білявим – чорняві..., але й особистісні якості: власному чоловікові подобається жінка, що не прагне до лідерства, холерик притягує меланхоліка ).

3. Інструментальна теорія (Сендерс, 1975) - відповідно до даної теорії людину притягує представник протилежної статі із подібними потребами або якщо потреби партнера доповнюють (наприклад: потреба в статевому задоволенні, потреба у духовному спілкуванні).

4. Теорія „Стимул – цінність - роль” (Мерстейн, 1970) вказує на 2 аспекти: 1) на кожному ступені розвитку взаємостосунки партнерів залежать від рівноцінності обміну (кожен намагається прорахувавши „+” та „-” обрати в супутники найбільш привабливу для себе людину); 2) шлюбний вибір складається із декількох стадій (фільтрів): стимул (привабливість партнера); цінність (подібність поглядів); роль (відповідність рольової поведінки обранця своїм бажанням).

5. Кругова теорія кохання” (Рейс. А., 1976) - автор розглядає 4 стадії:

• встановлення взаємозв’язку (критерій – легкість спілкування, даний критерій залежить від соціально-культурних факторів);
• саморозкриття – виникнення довіри, можливість відкритись іншій людині;
• формування взаємозалежності (на основі почуття потрібності один одному);
• реалізація базових потреб особистості (в коханні, довірі).

6. Теорія ідентифікації – пошуки партнера по шлюбу відбуваються на основі ідентифікації претендентів із батьком чи матір’ю відповідно. Задоволеність шлюбом залежить від відповідності партнера образу із батьківської сім’ї.

7. Рольова теорія ( Парсонс Т., Бейлз Р., Харбер Б.) - зазначають що задоволеність шлюбом залежить від відповідності рольових очікувань партнерів рольовій поведінці. Психологічна готовність людини до шлюбу визначає подальші сімейні взаємини, їх успішність або ж їх конфліктність.Готовність, зокрема, включає: розуміння молодими людьми, які створюють сім’ю, соціальної сутності сім’ї, суспільної значущості своїх дій; відповідні зобов’язання одного перед одним; відповідальність за сім’ю та дітей; добровільне прийняття неминучих у сімейному житті турбот; обмеження особистої свободи. Без цієї готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних – регламентованих і обов’язкових стосунків між партнерами по шлюбу – виявляється пов’язаним із значними труднощами [5].

І.В.Грєбєнніков та С.В. Ковальов виділяють наступні види готовності до шлюбу: соціальну, етичну, економічну, психологічну готовність.

Саме етико-психологічну готовність І.В. Грєбєнніков вважає ключовою. Цей вид готовності передбачає наявність у юнаків і дівчат ідеалів, уявлень та очікувань щодо сімейного життя, усвідомлення мотивації вступу в шлюб, ціннісних орієнтацій, установок щодо сімейного життя. Як показники соціальної готовності вступу в шлюб автор визначає: отримання освіти, оволодіння професією, початок самостійної трудової діяльності.

О.І. Боднарчук виділяє чотири види готовності особистості до шлюбу та сімейного життя: фізична та фізіологічна зрілість, соціальна готовність, етико-психологічна готовність, сексуальна готовність.

С.В. Ковальов виділяє такі види готовності до вступу в шлюб:

1. Морально-психологічна - передбачає наявність у людини знань про характер, темперамент, особливості спілкування, інтереси та нахили, про рівень самооцінки майбутнього партнера по шлюбу, вміння налагоджувати та підтримувати здоровий психологічний клімат в сім’ї, вирішувати конфліктні ситуації конструктивно.
2. Соціальна готовність полягає в розумінні соціальної значущості сім’ї та наявність високого рівня відповідальності за неї.
3. Правова готовність – це наявність знань про основи сімейного законодавства, а саме, прав та обов’язків чоловіка і дружини, дітей, батьків, про правові норми регулювання стосунків в сім’ї.
4. Педагогічна готовність проявляється в наявності педагогічних знань, умінь та навичок виховання дітей.
5. Сексуальна готовність передбачає наявність необхідних знань про фізіологію статей та культуру сексуальних стосунків.
6. Господарсько-економічна готовність полягає у вмінні ведення господарства, організації побуту, вмінь розподілу сімейних обов’язків.

До вищезазначених характеристик В.П.Кравець, визначаючи основні аспекти підготовленості до шлюбу, додає ще естетичну. Вона полягає в ознайомленні молоді з етикетом у стосунках чоловіка та жінки, естетикою міжстатевих стосунків, у формування в молоді поваги до сімейних традицій, у розширенні уявлень про естетику повсякденного життя, у підвищенні значення мистецтва в житті сім’ї

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що підготовка підростаючого покоління до сімейного життя повинна відбуватися на всіх етапах розвитку і бути невіддільною від загальних проблем виховання, адже неможливо окремо готувати до сімейного життя або до прояву активної позиції в суспільстві чи трудової діяльності, тому що особистість не формується по частинах. Але і молодь повинна проявляти інтерес та бажання активно готуватись до подальшого подружнього життя і тоді, враховуючи двосторонню характеристику даного процесу, можна буде досягнути бажаних результатів.

4. В якості критерію готовності до майбутнього шлюбу можуть виступати ціннісні орієнтації молодих людей щодо шлюбно-сімейних стосунків. Вони визначають: мотиви вступу до шлюбу, визначають вибір майбутнього партнера, впливають на характер взаємостосунків у сім'ї; в подальшому визначають стабільність сім‘ї.

С.В. Ковальов вихідним моментом готовності до вступу в шлюб вважає наявність усвідомлення суспільної значущості своїх дій, певних обов’язків перед партнером, відповідальності за сім’ю та дітей, добровільне прийняття обмеження особистісної свободи та наявності щоденних турбот про членів сім’ї. Вчений підкреслює важливість формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень юнаків і дівчат.

В юності намір вступити в шлюб викликано, насамперед, бажанням молодих людей бути постійно з об’єктом свого захоплення, їх мрією пор тривалу духовну і фізичну інтимність, тобто сім’я тут виступає як подружжя. Орієнтація на подружжя є важливою ціннісною орієнтацією молодих людей перед вступом в шлюб і в перші роки сімейного життя.

Якими ж є мрії і сподівання сучасної молоді щодо сімейного життя?

Відрадно те, що цінність родини у свідомості сучасної молоді продовжує залишатися пріоритетною упродовж останніх років (дані соціологічного дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді (2003) показують, що на шкалі загальнолюдських цінностей для переважної більшості молодих людей на першому місці стоїть “хороша сім’я” (88%)).

Уявлення молоді про сімейні функціїє певним індикатором їхньої готовності до подружнього життя. В процесі дослідження [5] молоді люди зазначили, зокрема, такі функції, як народження та виховання дітей, задоволення потреб у коханні, особистому щасті, почутті захищеності. Ці функції бути виділені всіма респондентами як особливо значущі. Щодо уявлення важливості інших сімейних функцій, то тут існують відмінності думок чоловіків і жінок. Жінки більше ваги надають веденню домашнього господарства, матеріальній підтримці неповнолітніх дітей та членів родини. Чоловіків ж більше приваблює задоволення сексуальних потреб, організація раціонального відпочинку.